Іноді найважливіші сигнали – непомітні. Дитина може нічого не сказати вголос, але її поведінка, слова чи навіть мовчання можуть свідчити про небезпеку. Як розпізнати домашнє насильство, дізнавалися запоріжці під час інтерактивного практикуму-інтенсиву «Сенсори безпеки». Тренінг для освітян, психологів, представників соціальних служб, поліції, служб у справах дітей та фахівців сфери охорони здоров’я організували до Місячника протидії домашньому насильству. 5 команд по 10 учасників аналізували реальні кейси та відпрацьовували алгоритми взаємодії різних служб. Протягом двох годин учасники взаємодіяли у змішаних групах. Вони аналізували життєві ситуації, визначали ризики та вибудовували «маршрут порятунку» для дитини – від першого сигналу до надання допомоги. – Зазвичай на зустрічах більше теорії, а тут були практичні вправи, де ми відпрацьовували алгоритм дій – яка служба перша вступає в роботу і як відбувається взаємодія всіх служб. Насправді було цікаво, кожен висловлював свою думку, свій досвід, і врешті-решт ми зібрали спільну картину, – поділилася Олеся, завідувачка відділення соціальної роботи Центру соціальних послуг Широківської громади. Під час інтенсиву учасники також створили спільну карту взаємодії «Ланцюг безпеки». Вона демонструє безперервний механізм захисту дитини: школа – сім’я – поліція – служба у справах дітей – медики – соціальні служби – громадські організації. – Чужих дітей не буває. І дуже важливо говорити про те, що педагог має займатися не тільки навчанням. Головне – бути відкритими, включеними в процес виховання і говорити про те, що ви можете зробити для конкретної дитини. Ті алгоритми, які ми зараз напрацюємо, в першу чергу важливі для освітян. Тому що саме освітяни – перші, хто бачить дітей і можуть помітити ознаки домашнього насильства. Окремо ми вдячні й іншим організаціям, які доєдналися до нашого інтенсиву, бо це наше спільне завдання – піклуватися про дітей та їхнє майбутнє, – наголосила директорка Департаменту освіти і науки Запорізької ОДА Олена Казаннікова.






















