Незагойна рана для Маріуполя, пекучий біль для України та нагадування світу про жорстокість країни-агресорки. 16 березня – четверті роковини російського авіаудару по Маріупольському драмтеатру. В Запоріжжі вшанували пам’ять українців, чиї життя зупинилися під уламками будівлі. В Запоріжжі, в Театральному парку – інсталяція з написом «ДІТИ». Подібний напис, добре помітний з неба, був і біля Маріупольського театру. – Ми з родиною два тижні перебували в театрі. Їжі майже не було, зранку і ввечері – стакан окропу, вдень – щось на кшталт миски супу, за якою потрібно було вистояти величезну чергу. Дякуємо хлопцям, Захисникам Маріуполя, що ділилися з нами своїми пайками. В театрі перебували породіллі з немовлятами, яких перевели туди після того, як 3-й пологовий будинок був зруйнований. Серед нас були і 75 дітей із порушеннями слуху та мовлення. Всі вони загинули під руїнами. За день до трагедії, 15 березня, ми з родиною зрозуміли, що «зеленого коридору» не буде, і вирішили виїжджати своєю машиною. Наступного дня ми були уже в Бердянську і там дізналися про цю страшну трагедію, – поділилася болючими спогадами пані Тетяна. Родина Тетяни Бабій проживає в Запоріжжі, щоб бути якнайближче до рідного Маріуполя. Вона, як і десятки інших її земляків, не втрачає надії повернутися до своєї домівки. – Кожен із нас щось втратив: спокій, рідних, частину свого життя. Коли про це думаєш, сльози приходять самі, але навіть крізь ці сльози ми стоїмо разом. Бо поки ми разом, у нас є сила, пам’ять і є надія на повернення до нашого рідного міста. І ніхто не забере у нас віру, що правда і людяність переможуть. Дякую кожному, хто сьогодні тут. Ми обов’язково переможемо і повернемо український Маріуполь, – переконана Юлія, керівниця центру «Я – Маріуполь» в Запоріжжі. Віддати данину пам’яті жертвам російської агресії прийшли представники запорізьких закладів культури та жителі Запоріжжя. В руках у людей – лампадки, квіти та дитячі іграшки. – Сьогодні ми зібралися на мирний мітинг, щоб вшанувати пам’ять загиблих маріупольців. Люди ховалися від війни в театрі, а знайшли там свою смерть. Нам потрібно все це пам’ятати і ніколи не забувати. А ще – підтримувати людей, які полишили рідну землю, залишилися без своїх домівок. Ми, українці, маємо бути єдиними і ніколи не забувати про те горе, яке принесла нам війна, – вважає Наталія Власова, директорка та художня керівниця Запорізького обласного академічного музично-драматичного театру імені В. Магара. О 9:00 присутні на церемонії схилили голови на знак скорботи під час хвилини мовчання. А потім запалили лампадки та поклали квіти й іграшки до інсталяції з написом «ДІТИ».
Ворог знав, що всередині – мирні люди. І все одно скинув бомбу. Сотні життів, мрій та планів обірвалися за мить. Сотні сімей назавжди залишилися без своїх близьких. Серед тих, хто переховувався в театрі, і жителька Маріуполя Тетяна Бабій. Нині вона проживає в Запоріжжі і прийшла на мітинг-реквієм, щоб вшанувати пам’ять загиблих земляків.
