Як вчасно помітити потреби дитини? Як не залишити батьків наодинці з проблемами? Як зробити інклюзію щоденною практикою, а не формальністю? У Запоріжжі відбулася панельна дискусія «Аутизм без бар’єрів: говоримо відкрито». За одним столом зібралися фахівці освіти, соціальної сфери, інклюзивно-ресурсних центрів і батьківська спільнота та представники громадськості. На думку учасників дискусії, підтримка дітей з розладами аутистичного спектру має починатися тоді, коли дитина тільки входить у перше соціальне середовище. – Ми для себе чітко зрозуміли: починати потрібно з раннього включення. Саме в дошкільному середовищі дитина має бачити, що всі люди різні, що в кожного є свої потреби, і це нормально. Якщо не вибудувати цю логіку з ранніх років, далі буде значно важче. І так само важливо, щоб поруч були не лише педагоги, а й уся команда супроводу, батьки та фахівці, які працюють із дитиною поза закладом освіти. Без цієї спільної роботи інклюзія не буде повною, – наголосив заступник директора з навчально-виховної роботи Запорізької гімназії «Контакт» Артем Дудка. Коли мова заходить про ранній старт, одразу виникає інше питання: як не пропустити момент, коли дитині вже потрібна підтримка. – Розлад аутистичного спектру (РАС) – це не хвороба і не вирок. Це особливість розвитку, яку потрібно зрозуміти, прийняти і підтримати. Дуже важливо, щоб батьки звертали увагу на перші сигнали і не відкладали звернення до фахівців. Рання діагностика дає можливість раніше почати підтримку, зменшити труднощі в розвитку і допомогти дитині краще адаптуватися. Наше завдання – не виправляти дитину, а побачити її сильні сторони, визначити подальшу освітню траєкторію і створити середовище, в якому вона зможе розвиватися, – зауважила директорка комунального закладу «Інклюзивно-ресурсний центр» Вільнянської міської ради Анна Питайло. Після перших консультацій для родини починається найдовший етап – життя, в якому підтримка має бути постійною і зрозумілою. – Часто кажуть, що діти з РАС живуть у своєму світі. Насправді вони живуть у нашому, але між нами ніби є тонка скляна стіна: ми бачимо їх, але не завжди розуміємо, а вони бачать нас, але не завжди розуміють наш хаос. Наше завдання – відкрити в цій стіні двері. Ми не маємо на меті змінити дитину. Ми хочемо створити простір, де вона буде не «іншою», а зрозумілою і прийнятою, а її родина – почутою, – поділилася керівниця Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування Юлія Хорошкіна. Свою думку висловили й ті, хто проживає цей шлях щодня. Голова громадської організації «Аутизм. Свідоме батьківство» Наталія Острогляд говорила вже не тільки як громадська діячка, а і як мама. – Голос дітей з ментальними порушеннями дуже часто звучить через їхніх батьків. І тому батьки мають бути свідомими, поінформованими і не боятися говорити. Для мене надзвичайно важливо, що в Запоріжжі вже є послуга раннього втручання і відділення комплексної реабілітації, бо в багатьох містах цього просто немає. Я завжди кажу батькам: не бійтеся звертатися по допомогу. Саме з раннього втручання починається той фундамент, на якому потім тримається інклюзія, розвиток і все подальше життя дитини, – вважає Наталія Острогляд. Директорка Департаменту соціального захисту населення Запорізької ОДА Світлана Лисенко подякувала учасниками за дискусію та запевнила, що обов’язок держави – зробити виховання дітей з розладом аутистичного спектру менш виснажливим для батьків. – Місія посадовця – створити умови, за яких батьки відчуватимуть надійну опору. Ми прагнемо побудувати таку систему сервісів, щоб кожна мати, яка бореться за майбутнє своєї дитини, мала професійну підтримку поруч. Послуга раннього втручання вже працює в області, але ми масштабуємо цей досвід. Мною прийнято рішення про створення додаткових команд раннього втручання. Допомога має бути вчасною, фаховою та доступною для кожної родини, яка її потребує, – підсумувала Світлана Лисенко.
