Каска, бронежилет, медична укладка і готовність їхати туди, де щойно пролунав вибух. Як сьогодні працює парамедик запорізької бригади медицини катастроф Ярослав Бардаков – у нашій рубриці #АмбасадориСтійкості. Він приходить на зміну ще до восьмої ранку. Прийняти чергування, перевірити обладнання в автомобілі, передивитися укладки, вийти на зв’язок з диспетчером. Далі – режим очікування, що може тривати кілька хвилин й обернутися дорогою до іншого міста, евакуацією важкого пацієнта або виїздом на місце ворожого обстрілу. Вже понад сім років Ярослав працює парамедиком виїзної спеціалізованої бригади медицини катастроф. Каже: ця робота відрізняється від звичайної швидкої. Зазвичай це випадки з великою кількістю постраждалих, міжлікарняні перевезення, евакуації, робота разом із ДСНС, Нацполіцією та готовність вирушити будь-коли в інший регіон. Спокійна зміна для такої бригади – це коли немає ворожих обстрілів і надзвичайних ситуацій. Але навіть у такі дні медики перевозять важких пацієнтів, стабілізують людей з інсультами й інфарктами, допомагають іншим бригадам, коли тим не вистачає ресурсу. – З початку повномасштабного вторгнення у нас змінився характер викликів, змінилася їхня кількість. Якщо раніше акцент йшов на хронічні захворювання, то зараз у нас стало більше постраждалих внаслідок війни. І, звісно, ми намагаємося зі свого боку максимально допомогти людям на догоспітальному етапі, приїхати якомога швидше, – розповідає Ярослав. Є виклики, які залишаються в пам’яті надовго. Серед них – 4 квітня 2024 року, коли росіяни вдарили по Запоріжжю. Бригада приїхала на місце, почала надавати допомогу, а потім пролунало попередження про повторний удар. – Ми виїхали у складі реанімаційної бригади, одягли засоби індивідуального захисту, бронежилети, каски – все, як потрібно, враховуючи всі наші обставини. Приїхали, почали надавати допомогу, скоординували роботу з різними службами. Але тут по рації їм надійшла інформація, що зараз буде повторний ворожих обстріл. І поки ми надавали допомогу, потрапили під повторний російський удар. А за певний час ворог вже втретє вдарив. Дякуючи Богу, що з наших колег – медиків, ДСНС, поліції – ніхто не постраждав. Так, перелякалися, було таке. Але що робити, зараз ми всі в таких умовах працюємо, на жаль, – згадує парамедик. Після важких змін він відновлюється вдома. Каже, що любить готувати. Це допомагає перемкнути думки і зібратися. Але повністю «відключитися» від професії складно. За сім з половиною років Ярослав навчився тримати себе в руках. У його роботі емоції можуть заважати. Потрібні зібраність, фізична витривалість і здатність діяти там, де інші можуть розгубитися. – Треба бути і фізично, і морально стійким до різних ситуацій. Тому що ти не знаєш, куди ти поїдеш на наступний виклик, що тебе чекає. Тобто ситуація може кардинально змінитися в будь-яку хвилину. І потрібно не піддаватись емоціям, – поділився Ярослав. Коли парамедика питають, що мотивує його залишатися в цій професії, він завжди відповідає: допомога людям. Коли відлік йде на секунди, бригада може довезти пацієнта туди, де йому зможуть надати необхідне лікування. – Я люблю свою роботу, звик її виконувати максимально якісно й допомагати людям. Незважаючи на будь-які ситуації – чи в мирний час, чи у воєнний. Я вважаю, що наша робота повинна слугувати людям і нашій країні на благо, – зауважив парамедик. За 2025 рік бригади Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф здійснили понад 122 тисячі виїздів до пацієнтів, що потребували невідкладної допомоги.
