Вислухати, пояснити, допомогти оформити документи тим, хто постраждав внаслідок ворожих ударів. Володимир Дузенко сам втратив рідний дім, тож добре розуміє людей, яким зараз допомагає. Історію соцпрацівника розповідаємо в рубриці #АмбасадориСтійкості.
Сьогодні Володимир – головний спеціаліст управління з підтримки постраждалого населення Департаменту соцзахисту населення Запорізької міськради. А до 2014 року він жив у Донецьку. Тоді чоловік працював у банківській сфері й не думав, що одного дня доведеться все залишити.
– Вся моя родина з міста Донецька. Після 2014 року я вимушений був переїхати в Запорізьку область. І вже тоді трошки переосмислив ту роботу, якою я хочу займатися. Я пішов у соціальну сферу, працював як державний службовець в Управлінні соцзахисту в Розівці, – згадує Володимир Дузенко.
В перші дні повномасштабного вторгнення Розівка була окупована. Тому головним завданням для родини було просто вижити й вибратися.
– Селище було окуповане. Люди були налякані, звичайно. І тільки через деякий час моя родина змогла вирватися до Запоріжжя. Це був дуже важкий і виснажливий шлях, але через кілька днів ми змогли це зробити, – ділиться Володимир.
У Запоріжжі він знову почав життя спочатку. Шукав житло й роботу. Вирішив продовжити працювати в соціальній сфері.
– Коли я виїхав до Запоріжжя, одразу почав шукати роботу, яка допомагає людям. Це була моя професія і тут я продовжую виконувати свої обов’язки в цій сфері. Головне наше завдання – це допомагати людям 24/7. Швидкість, якість, професіоналізм. Найважливіше, що ми працюємо для людей в будь-який час. Коли в них пошкодження житло, інколи навіть зруйноване, люди втрачають близьких, це дуже важкий час, і тому в першу чергу ми залишаємося поруч із ними, – розповідає соцпрацівник.
За його словами, людям важливо не тільки отримати консультацію чи оформити допомогу. Іноді найважливіше – щоб поруч був хтось, хто розуміє їхній стан.
– Наше завдання – проанкетувати людей, надати консультації, дати їм інформацію, щоб вони розуміли, які кроки їм треба зробити, щоб отримати допомогу, щоб вирішити всі їх питання. Я людина, яка сама потрапила в такі умови, що в мене не було нічого. Коли я приїхав у Запоріжжя, в мене була одна сумка, нічого взагалі не було. Мені дали роботу, я знайшов житло і справу, якою я займаюся – допомагати людям, – пояснює Володимир.
Нещодавно під час одного з ворожих обстрілів у Запоріжжі було пошкоджене і його житло. Але, каже Володимир, це не причина зупинятися. Він продовжує працювати і мріяти про повернення до рідного Донецька.
– Звичайно, я хочу побачити свій дім, щоб він повернувся в Україну, і я міг пройтись тими місцями, де я народився, де я був, де я навчався, де були мої друзі та рідні, – поділився Володимир Дузенко.













