ЗВТ спрямована на надання Україні «частки у внутрішньому ринку ЄС», оскільки вона є частиною більш широкої політики ЄС, яка спрямована на створення стабільного і процвітаючого європейського сусідства через тісні економічні зв'язки.
В даній статті наведені висновки щодо українського досвіду ЗВТ з іншим країнами, переговорів між ЄС та Україною відносно створення зони вільної торгівлі, описані можливості та виклики, які ЗВТ принесе для України та українського бізнесу. На думку деяких експертів, глибока і всеосяжна угода про зону вільної торгівлі з ЄС могла б стати основою економічної стратегії, оскільки вона призведе до швидкого розвитку України. Цей крок відповідає європейському вибору України.
Український досвід щодо угод про вільну торгівлю
Україна бере активну участь у ряді регіональних угод про вільну торгівлю, включаючи пострадянські країни. 15 квітня 1994 року, Україна (та інші пострадянські країни) підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі між державами Співдружності Незалежних Держав («зона вільної торгівлі СНД»). Оскільки цей договір так і не був ратифікований Росією, 18 жовтня 2011 року вісім країн СНД підписали новий договір.
Крім того, Україна має успішний досвід реалізації угод про зони вільної торгівлі з балтійськими державами (дія яких була припинена у зв’язку зі вступом цих держав до ЄС), а також з Молдовою і ГУАМ.
З метою збільшення обсягу взаємного торгового обміну, зміцнення економічного співробітництва, і враховуючи спільне прагнення до активної участі в процесі міжнародної економічної інтеграції, Україна підписала Угоду про зону вільної торгівлі з Македонією і Чорногорією.
На даний час Україною ведуться переговори про зону вільної торгівлі з близько десятьма країнами (у тому числі з Ізраїлем, Сербією, Сирією та Туреччиною).
ЗВТ: економічний критерій є основним для ЄС
Для створення відкритих ринків в 21 столітті, Європа має виходити за рамки зниження тарифів на торгові бар'єри, які лежать поза її межами. У міру падіння тарифів, ці бар'єри - наприклад, обмежувальні правила або стандарти, - стають все більш важливими. Ось чому Європейська комісія запропонувала нове покоління конкурентоспроможно-керованих двосторонніх угод з основними партнерами ЄС, в якому основним є економічний критерій. Останнім часом ЄС було укладено наступні угоди про зони вільної торгівлі: Угода про асоціацію ЄС - Чилі, Угода про зону вільної торгівлі ЄС - Корея, Угода про економічне партнерство та політичне співробітництво ЄС - Мексика, Угода про зону вільної торгівлі, розвиток і співробітництво ЄС - Південна Африка. Також ведуться переговори відносно ще кількох угод про зону вільної торгівлі: Угода про зону вільної торгівлі між ЄС та Асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Угода про економічну співпрацю та зону вільної торгівлі ЄС - Канада (CETA), Угода про зону вільної торгівлі між ЄС та країнами-членами Ради співпраці арабських держав Перської затоки (Gulf Cooperation Council, GCC), Угода про зону вільної торгівлі ЄС - Індія, Угода про зону вільної торгівлі ЄС - Малайзія, Угода про зону вільної торгівлі ЄС - Сінгапур, Угода про зону вільної торгівлі ЄС - Молдова. Крім того, ЄС веде переговори про нову угоду, щоб замінити діючу Угоду про партнерство та співробітництво з Росією, яка наближається до вступу в СОТ.
Мета ЄС полягає в тому, щоб стати потужним регіональним центром зони вільної торгівлі і забезпечити, щоб "ці угоди були трампліном для подальшої лібералізації торгівлі, виходячи за рамки відкриття ринку, що може бути досягнуто в рамках СОТ".
Одним з ключових елементів вільної торгівлі ЄС та угод про преференційну торгівлю, є обсяг забезпечення розширення доступу на ринки і, відповідно, сприяння зовнішній політиці ЄС по відношенню до країн, що розвиваються, і країн-сусідів в Європі, в тому числі країн Балканського регіону.
Переговори про зону вільної торгівлі ЄС - Україна - це справжнє випробування на зрілість
Україна вступила в переговори щодо ЗВТ з ЄС в 2008 році, без чіткої позиції відносно того, чого б вона хотіла досягти. Україна не мала відповідного досвіду проведення таких складних переговорів, окрім вступу до СОТ, які тривали 14 років. ЄС намагався забезпечити автоматичний доступ на український ринок для свого бізнесу, в той же час відмовляючись застосовувати ті самі принципи для України. Ця позиція, між іншим, була заснована на чітко висловлених ще до початку процесу інтересах бізнес-спільноти ЄС.
З іншого боку, український бізнес виявився пасивним спостерігачем з самого початку переговорного процесу. Тільки після декількох раундів переговорів український бізнес почав вникати в справу і доносити свої побажання до переговірників. Найактивнішими були автомобільні лобісти, представники сільського господарства та асоціацій інформаційних технологій (ІТ-асоціацій).
Те ж саме стосується й українських експертів та наукових кіл. Виявилося, що тільки на заключному етапі переговорів вони змогли звернутися до уряду України зі своєю позицією щодо необхідності прискорити процес укладання УА та необхідністю збалансувати ЗВТ, щоб не допустити фінансових втрат у ключових українських галузях, в результаті відкриття ринків на нерівних умовах.
Серед найбільш складних положень, що погоджувалися в ході переговорів відносно ЗВТ, з точки зору їх подальшої реалізації, були:
- Швидкість лібералізації українського ринку, який повинен відповідати графіку наближення українського бізнесу новому рівню конкуренції.
- Квоти для українських сільськогосподарських продуктів. Європейська комісія наполягала на символічних квотах на імпорт зерна з України. Зрештою, був узгоджений розумний перехідний період для поступового збільшення квот, і самі квоти були збільшені для безмитної торгівлі для сільськогосподарського експорту в 2-4 рази.
- Ринок послуг, до яких Європейська Комісія також застосовувала «дискримінаційний підхід». Європейська комісія не була готова надати доступ до європейського ринку українським транспортним послугам. Як компроміс, була досягнута домовленість почати переговори на основі спеціальних угод про умови доступу на ринки та надання транспортних послуг (в тих випадках, коли ЗВТ не поширюється на ці питання).
- Одним з найбільш чутливих було питання, пов'язане з так званими «географічними назвами» української продукції. ЄС зажадав від України відмовитися від використання більш ніж 3000 географічних назв, навіть у відношенні до традиційної української продукції, такої як ігристе вино
ЗВТ спрямована на надання Україною "частки у внутрішньому ринку ЄС", оскільки вона є частиною більш широкої політики ЄС, спрямованої на створення стабільного і процвітаючого європейського сусідства допомогою тісних економічних зв'язків. В даній статті підведені підсумки українського досвіду ЗВТ з іншим країнами, переговорів між ЄС і Україною про створення зони вільної торгівлі, описані можливості і виклики, які ЗВТ принесе для України та українського бізнесу. На думку деяких експертів, глибока і всеосяжна угода про вільну торгівлю з ЄС могла б стати основою економічної стратегії, оскільки призведе до швидкого розвитку Україна. Цей крок відповідає європейському вибору України.
УА є більше інструментом, ніж метою
УА складається з близько 2000 сторінок разом з додатками. Вона забезпечує перехідні періоди від 1 до 15 років для наближення українського законодавства та відкриття ринків. Це є доволі коштовний процес, який має привести до додаткових можливостей для українського бізнесу.
ЗВТ не є метою, вона є інструментом для досягнення економічного зростання та поступової інтеграції до ЄС. В залежності від якості підготовки українських державних органів та ділових кіл для майбутньої реалізації УА, відповідні результати будуть досягнуті у короткостроковій та середньостроковій перспективі.
Згідно з цим позитивним сценарієм, український бізнес, починаючи з 2013 року, значно виграє від нових можливостей, які поступово отримає від ринку ЄС. Більше 500 млн. потенційних споживачів, дешевша і швидша процедура торгівлі, загальні правила щодо технічних і санітарних нормам, добросовісна конкуренція як результат відмови від державної допомоги на сільськогосподарську продукцію, наближення українського законодавства до законодавства ЄС, внутрішні реформи у відповідності з найкращим європейським досвідом тощо.
В цьому випадку, ЗВТ принесе очевидні переваги для обох сторін (зокрема, підвищення добробуту населення України від 2 до 7%).
Негативний сценарій може бути викликаний відсутністю політичної волі і традиційним бюрократизмом, пов'язаним з прийняттям Національної програми реалізації УА і обмеженими результатами в процесі наближення українського законодавства до законодавства ЄС.
На сьогоднішній день немає жодних реальних ознак систематичних зусиль, яких би докладав український уряд для реалізації позитивного сценарію. Крім того, навіть сам факт підписання і набрання чинності УА обумовлено в ЄС політичними причинами. У той же час, Україна не може втратити цей унікальний шанс і, нарешті, закінчити марні і навіть небезпечні для всієї країни дискусій на тему "Quo Vadis?". УА повинна бути укладена, український бізнес і суспільство заслуговують на те, аби отримати від цього переваги.
Час іде. Проте це є momentum veritatis для України, особливо з урахуванням того, що цей документ є найбільш передовим у практиці договорів між ЄС та Україною.
За матеріалами ділового видання Ukrainian Law Firms 2012,
http://imgpartners.com.ua/ua/press/getOnePubs/21/%20free_trade
