Щоранку о 9:00 в гімназії № 6 Комунарського району Запоріжжя зупиняється навчальний процес. В цей момент у навчальному закладі панує особлива атмосфера. Учні та педагоги вшановують пам’ять тих, кого забрала війна – полеглих Героїв та мирних людей, що стали жертвами російської воєнної агресії.
У п’ятикласниці Кіри на фронті – хрещений батько. Дівчинка з нетерпінням чекає його повернення. Та щоранку під час хвилини мовчання в освітньому закладі вшановує пам'ять тих, хто повернутися вже не зможе.
– Хвилина мовчання означає для мене те, що є пам’ять про Героїв, які загинули під час війни. Це пам'ять про людей, які захотіли захистити Україну, – каже Кіра.
Сповнена емоцій й учениця 7-А класу Софія. Кожна хвилина мовчання для неї – це спогад не лише про Захисників і Захисниць. Жахлива російська агресія забрала чимало життів мирних жителів України.
– Хвилина мовчання – це для мене дуже важливий момент. Бо це вшанування пам’яті всіх загиблих – і наших полеглих Героїв, і дітей, і дорослих. Вони пожертвували своїми життями у війні за свободу й незалежність нашої країни. Віддали життя, щоб ми могли спокійно ходити до гімназії кожного дня, відвідувати спортивні секції. Щоб могли просто прогулюватися вулицями, – каже Софія.
Педагоги гімназії розповідають: у закладі освіти хвилина мовчання проводиться щодня. Учні підтримують цю ініціативу і ставляться до неї дуже серйозно.
– Діти дуже патріотично налаштовані, й усі ми теж. Я сама внутрішньо переміщена особа, тому для мене хвилина мовчання – це особливий момент. Коли у нас о 9-й ранку грає гімн, я згадую всіх загиблих. Завдяки їм ми маємо можливість навчатися, працювати й жити, – розповідає вчителька географії Олена Олександрівна.
На думку директора освітнього закладу, сьогодні хвилина мовчання – це не просто час тиші.
– Дуже прикро, що взагалі у 21 сторіччі ми мусимо про це говорити. Але, на жаль, такі реалії часу. Треба обов'язково пам’ятати тих, кого сьогодні вже немає з нами через російське вторгнення, – ділиться директор гімназії Костянтин Валентинович.
