Юрій Шкіндер – доброволець, який із перших днів повномасштабної війни став на захист України. У Запоріжжі на фасаді будинку, де він жив, відкрили меморіальну дошку на його честь. Захід зібрав рідних, побратимів, представників ветеранської спільноти та місцевої влади. Юрій народився у 1980 році в Запоріжжі. Осиротів у 24 роки. Працював на ПрАТ «Укрграфіт». Був люблячим чоловіком, турботливим батьком та гарним другом. – Батько був доброю людиною. Ми не часто бачилися, але він завжди дзвонив, намагався бути поруч, хоч і далеко. Він не хотів, щоб ми боялися за нього. Я з теплом згадую про нього. Найбільше мені запам’ятались наші поїздки на відпочинок, сімейні прогулянки на природі, – з теплом згадує про батька старший син Сергій. Під час церемонії дружина загиблого Захисника Ольга Шкіндер зі сльозами на очах згадувала, яким був її чоловік – сильним, спокійним, завжди впевненим і турботливим, навіть у найважчі миті життя. – Він сказав: «Я не можу інакше, я повинен це зробити». Його улюблена фраза була: «У мене все добре». Навіть у найважчі моменти він намагався вберегти мене і дітей, – розповідає пані Ольга. Юрій був кулеметником у складі 110-ї окремої бригади ТрО. Мав позивний «Ганц». Пройшов запеклі бої на Донеччині, де двічі був поранений, потім обороняв Сумщину. У квітні 2024 року брав участь у боях на Харківщині. Саме там, під час виконання бойового завдання в районі села Піщане, отримав смертельне поранення. Його нагороджено нагрудними знаками «Козацький хрест» та «Ветеран війни». – Запорізька земля пишається Юрієм та його вагомими вчинками, адже він пожертвував життям заради всіх нас. Юра здійснив свій останній подвиг і дав шанс бути Україні. Його пам’ятатимуть, як приклад мужності та самопожертви, – зазначив радник голови Запорізької ОДА з питань ветеранської політики Микола Хорішко. Про важливість вшанування пам’яті загиблих воїнів говорив й Ігор Ілюшкін, засновник ГО «РАЗОМ. ЮА». Саме ця громадська організація виступила ініціатором встановлення меморіальних дошок на будинках, де мешкали загиблі Захисники та Захисниці. – Ці таблички – не для скорботи, а для пам’яті. Для молоді, щоб знали історії кожного героя. Для синів. Бо доки ми пам’ятаємо – маємо шанс на боротьбу, – наголосив Ігор Ілюшкін. Меморіальна дошка – не лише частинка великої історії війни, а й особиста, глибоко людська пам’ять про доброго чоловіка, батька, воїна. Юрій Шкіндер віддав життя за свободу України, і тепер його ім’я житиме у вдячних серцях тих, кого він захищав.
