На Алеї пам’яті полеглих Героїв з’явилися чотири нові стенди, які доповнили собою мовчазний ряд воїнів, які віддали своє життя за Україну. Тепер тут 18 стендів, кожен з них – цілий всесвіт втрати й незламності. Перед стендами повітря ніби стає густішим – так, ніби пам’ять сама торкається плеча й просить не забувати наших Захисників і Захисниць. Запоріжанка Анна прийшла віддати шану своєму племіннику – Євгенію Муратову. – Він був сирота. Крім мене з чоловіком, у нього нікого не було. Він – щирий українець. Йому виповнилось 18 років, і він пішов нас захищати. Лише сказав, що це його обов’язок і він повинен. Він займався спортом, був таким сміхуном. Приходив з подарунками, навіть тоді коли його ніхто не чекав. Завжди усім допомагав. У 2024 році його не стало. Неймовірним був хлопцем, – поділилася пані Анна. Серед людей, які прийшли на Алею пам’яті полеглих Героїв, була й Марина – мати Кирила Панченка. – Він найкращий, найдобріший, не тому, що він мій син – просто був такою людиною. У перший же день війни у 2022 році з товаришами, друзями, однокласниками пішли добровільно у військкомат та стали до лав ЗСУ. Загинув 5 червня 2023 року. Йому був всього 21 рік, – розповіла пані Марина. Заступник голови Запорізької ОДА Михайло Семікін, секретар Запорізької міськради Регіна Харченко, представники Сил Оборони України, Нацполіції, рятувальники та містяни вшанували пам’ять полеглих Героїв хвилиною мовчання. На знак вічної шани та вдячності вони поклали до меморіалу синьо-жовті квіти та запалили лампадки.
