26-річний Іван Земляний провів на війні довгих 7 років. Важкі бої, полон і знову служба. Після звільнення морський піхотинець передає свій бойовий досвід цивільним – зараз він працює інструктором з вогневої підготовки в Запорізькому обласному центрі національного спротиву та ветеранської політики. Його історія – у нашому дописі. Іван – житель Запоріжжя. Після школи отримав професію столяра-станочника, але попрацювати за фахом не довелося. Йому було дев’ятнадцять, а на календарі – 2018 рік. Хлопець пішов служити, бо був патріотично налаштований. У 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» він обіймав посади кулеметника та піхотного снайпера – марксмана. Після закінчення контракту всидіти вдома зміг недовго – вже за місяць знову став до лав ЗСУ. – Підписав контракт з 501-м батальйоном морської піхоти, служив на посаді снайпера. Вийшли в зону бойових дій на Донецькому напрямку – в районі Широкиного. Повномасштабне вторгнення зустрів там. Після важких боїв ми відкатилися до Маріуполя. Там було найважче, тому що ми були в оточенні, продовольства не вистачало. Виживали, як тільки могли, і боронили українське місто. 4 квітня я потрапив у полон. Далі – Оленівка, Таганрог, селище Новозибків Брянської області, – згадує ветеран. Після пів року перебування в російських катівнях Івана звільнили. Вже за півтора місяці після повернення в Україну військовий знов повернувся на службу. – Служив у 501-му батальйоні, а навесні 2023-го перейшов у новостворену 38-му окрему бригаду морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Був на посаді командира відділення розвідроти і провоював до 2025 року. Після мого звільнення друзі, з якими я служив у цій бригаді, запропонували разом з ними працювати в Центрі національного спротиву, – стисло розповідає про себе Іван Земляний. Так морпіх став інструктором з вогневої підготовки. Навчати доводиться людей різного віку та професій. Нещодавно чоловік повернувся з Одеси, де проходив навчання. Тепер він сертифікований інструктор. Саме в цій професії планує розвиватися та самовдосконалюватися в майбутньому. Пройшовши випробування війною, ветеран навчився цінувати свій час і підтримку близьких та друзів. – Коли мені було дев’ятнадцять, я думав: а що там те життя… Не роздумуючи, витрачав свій час на якесь безглуздя. А зараз я розумію, що важлива кожна хвилина. Потрібно рухатися вперед та розвиватися, – підсумовує Іван Земляний.
– Кожна людина повинна знати, що таке зброя, як і в яких випадках її застосовувати. Це потрібно і тим, хто планує підписати контракт або піти добровольцем, і цивільним. Ми всі повинні бути готові до спротиву, тому що ворог за 20 кілометрів від Запоріжжя. Ми прифронтове місто, і нам потрібно це знати, – вважає Іван.
