Виїзд під дулами автоматів з окупованого Бердянська та адаптація у двох різних країнах – такий шлях подолала бердянка Наталя Засядько разом із 11-річною донькою Олександрою. Сьогодні вони живуть у Великій Британії і продовжують підтримувати рідну Україну.
До повномасштабного вторгнення життя родини Засядьків було міцно пов’язане з рідним Бердянськом. Наталя разом із чоловіком виховувала молодшу донечку Олександру, двоє старших дітей зі своїми сім’ями вже жили окремо. Саша – творчо обдарована дитина, з 4 років почала відвідувати гуртки малювання, танців та співу. А коли пішла в перший клас, вступила до Бердянської художньої школи.
Коли місто опинилося в окупації, дім Засядьків за три тижні став тимчасовим прихистком для 7 родин, які вирвалися із пекла Маріуполя. Саме дзвінок однієї з них змінив усе.
«Все життя спакували в одну машину за ніч»
Маріупольці, яких родина відігрівала вдома і які вже перебували в безпеці на підконтрольній Україні території, попередили: «Виїжджайте, бо в Бердянську буде так само важко, як і в Маріуполі». Рішення про евакуацію було блискавичним.
– Ми ухвалили рішення в той самий вечір, що зранку їдемо. У нас була лише ніч на те, щоб зібратися і все своє багаторічне життя спакувати в одну машину, – пригадує Наталя Засядько.
Дорога через Токмак на початку квітня 2022 року стала справжнім іспитом. Посеред окупованої території у машини загорівся двигун. Родині довелося ночувати у дитсадку в Токмаку, вирішуючи, повертатися назад чи ризикувати й рухатися до Запоріжжя. Вони обрали шлях вперед.
– Це були найскладніші моменти. Ми їхали чужою машиною з трьома рюкзаками – один чоловік, дві жінки, троє дівчат і маленька собачка. Свою машину з речами кинули в Токмаку. На блокпостах мого чоловіка повністю обшукували, вимагали гроші, у нас перевіряли телефони, документи, а на дітей наставляли зброю. Моїй Саші тоді було всього сім років, вона вчилася у першому класі, – ділиться Наталя.
Рівне – Польща – Велика Британія
Спочатку родина Засядьків зупинилася у родичів на Рівненщині. Але після короткого перебування в Україні родина виїхала до Польщі. Наталя згадує, що причиною стали постійні сирени, які дитина не могла витримати психологічно. У Польщі Саша виявила неймовірний хист до мов: лише за рік навчання у польській школі вона опанувала мову на рівні В2.
Проте через труднощі з житлом у 2023 році родина знову зважилася на переїзд – цього разу до Великої Британії за програмою «Homes for Ukraine». Півтора року вони прожили в англійській родині в графстві Ноттінгемшир.
– Мені було дуже важливо показати дитині, що таке повна сім’я, де всі разом. Бо війна нас розірвала: тато і старший син залишилися в Україні, ще одна донька – в Польщі, а ми з Сашею тут. В англійській родині вона побачила цей затишок, де є і бабуся з дідусем, і сестри, тато з мамою разом, домашні тварини, величезне подвір’я, – розповідає Наталя.
Олександра зізнається, що спочатку в англійській школі було непросто. Але вона знов подолала мовний бар’єр завдяки наполегливості.
– Коли ми тільки переїхали і я вперше пішла до школи, мені було дуже складно. Я розуміла лише окремі слова. А зараз я все чую дуже добре, легко розрізняю акценти і розмовляю вільно, – впевнено каже дівчинка.
Нове життя в Ноттінгемі
Зараз Наталя та Олександра вже живуть в окремому помешканні. Мама знайшла роботу за покликанням: у Жіночому центрі Ноттінгема вона веде групу здоров’я та медитацій для українок та місцевих мешканок, по суботах волонтерить в Українській школі, допомагає готувати гарячі обіди для маленьких українців та впорядковує шкільну бібліотеку. Каже, що це допомагає їй не лише реалізуватися, а й підтримувати інших жінок, які пройшли через подібні випробування.
Олександра відвідує суботню школу в Українському центрі в Ноттінгемі, вивчає там українознавчий компонент. Продовжує навчатися онлайн й у Бердянській художній школі. А ще вона є учасницею українського дитячого гурту «USB – Ukrainian School Band», який об’єднує юних українців. Під керівництвом неймовірно талановитої музикантки та продюсерки Ірини Мухи юні артисти грають на різних інструментах, співають, пишуть власні пісні. У британських новинах BBC NEWS вийшла стаття про музичний гурт та його пісню «Додому», створену до 4-х роковин повномасштабного вторгнення. Діти розповідають у пісні про свою тугу за рідним домом та надію на повернення в Україну.
Гурт дає благодійні концерти. Останній з них відбувся у лютому. Тоді юні артисти зібрали 1,5 тисячі фунтів, які задонатили на відновлення Охматдиту.
Українські школярі з Ноттінгему підтримують дружні контакти зі своїми однолітками з ліцею «Зміна» у Києві. Цієї зими вони зібрали кошти і придбали зарядну станцію EcoFlow для своїх друзів, коли дізналися про відсутність тепла в українській столиці.
Незважаючи на тисячі кілометрів, що відділяють їх від дому, Наталя та Олександра Засядько зберігають зв’язок із рідними та віру в те, що колись вони знову зберуться всі разом під мирним небом.
– Я дуже мріяла бути художницею. Але недавно подумала, що непогано було б стати письменницею або виступати на сцені. Я хотіла б жити в Україні, бо я там народилася і мені там все знайоме. Своїм однолітками можу сказати: не треба боятися пробувати щось нове. А якщо щось не вийде – не здаватися, бо якщо ти не спробуєш, то нічого й не отримаєш, – переконана Олександра.
