Лілія Несчетна з 2014 року рятувала життя військовим як бойовий медик, пройшла службу в легендарній 128-й гірсько-штурмовій бригаді та зазнала важкого поранення під Волновахою. Після лікування та реабілітації, ветеранка знайшла нове покликання. Сьогодні вона – фахівчиня із супроводу ветеранів: використовує власний досвід, щоб допомогти побратимам повернутися до цивільного життя. Лілія Несчетна має диплом спортивного реабілітолога, працювала за фахом. Від початку війни в 2014 році була медиком-волонтером. Потім приєдналися до парамедиків ASAP Rescue під Бахмутом. Це волонтерська та благодійна організація, яка з 2014 року здійснює медичну евакуацію поранених військових і цивільних громадян безпосередньо з прифронтових зон та гарячих точок (зокрема на Донеччині). – А в 2018 році я приєдналася до 128-ї гірсько-штурмової бригади, з якою я пройшла шлях від Бахмута, Майорська, Жовенки, Зайцевого до Волновахи. 128-му бригаду всі знають. Всі, хто там служить, патріотичні, хазяйновиті. Кожен виконував свою роботу, там не треба було підганяти, щось комусь говорити. Розумілися з полуслова. Найважче було під час обстрілів, це не обговорюється. А якщо був, як-то кажуть, час передиху, то рятував гумор, – згадує службу пані Лілія. Під Волновахою, у Новогнатівці, вона отримала поранення – мінно-вибухову травму. Ракета вибухнула поруч з «Уралом», й санінструкторка Несчетна з колегами діставали поранених бійців з автівки. Але стався другий приліт, через який жінка сама отримала поранення й потрапила до госпіталю. На жаль, це був її останній бойовий вихід. Лікування було важким і довготривалим. Лілія Несчетна втратила пам’ять, яку відновлювали майже пів року. Довелося заново вчитися виконувати найпростіші побутові дії. – В 2020 році закінчився мій військовий шлях. Я потрапила в госпіталь. Лікувалася в Маріуполі, Дніпрі, Києві – майже два роки. А після списання повернулася вже на Запоріжжя і продовжила допомагати військовослужбовцям, надавала консультативну допомогу хлопцям, – розповіла ветеранка. Жінка знову почала співпрацювати з волонтерами й підтримувала контакти зі своїм та іншими підрозділами. – Коли я списалася, то почала допомагати на волонтерських пунктах – розбирати ліки. Зв’язувалася зі своєю бригадою, з іншими бригадами, щоб допомогти. Ми пакували, а хлопці під’їжджали, забирали. І так от пішло, – поділилася Лілія Несчетна. Пізніше ветеранку запросили на роботу в Управління з питань ветеранської політики Запорізької ОДА. А останнім часом вона працює фахівчинею із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Обласного клінічного закладу психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб. – Раніше цієї професії не було. Це зовсім нова професія. Я мала бойовий досвід, вищу освіту й відповідала іншим вимогам. Допомагати побратимам, військовим важливо. Це вже для мене друга професія, тобто я перекваліфікувалася зі спортивної реабілітації на фахівця із супроводу. Найчастіший запит – допомога в оформленні пакету документів, бо до лікарень військові іноді потрапляють без жодних документів. Я думаю, що після перемоги ця професія буде в 100 разів більш затребувана, бо велика кількість військових повертатиметься з фронту, – розмірковує фахівчиня. За словами Лілії Несчетної, роботи в неї дуже багато. До неї по допомогу звертаються не тільки військові, що проходять лікування в лікарні, але й телефонують з усієї України. Вона не відмовляє нікому й завжди відповідає, консультує. А подолати втому їй допомагає гарна музика й прогулянки із собакою Луною. – Луна підірвалася на передовій з бійцями в автівці. ЇЇ вивезли в Запоріжжя, прооперували коштом волонтерів, а мене попросили виходити її. Потім вона так і залишилась зі мною. Тепер допомагаємо одна одній, – зазначила ветеранка.
