В житті запоріжця Юрія Шалдунова багато несподіваних поворотів долі: металург з 20-річним стажем змінив місце роботи – прийшов до театру. А в перші місяці повномасштабного вторгнення, не роздумуючи, встав на захист України. Воював у піхотному підрозділі у складі бригади «Холодний Яр». Ветеран розповів про свій життєвий шлях та мрії, які близькі кожному українцю. Юрій Шалдунов народився і виріс у Запоріжжі. Закінчив школу, потім профтех, 20 років працював на комбінаті «Запоріжсталь» розливальником сталі. Завдяки так званому «гарячому» стажу чоловік рано вийшов на пенсію. Але вдома без діла довго всидіти не зміг, тож влаштувався на роботу в один із запорізьких театрів. – Я відповідаю за декорації. Це і робота, і задоволення одночасно, бо в театрі особлива атмосфера. Працюючи в мартенівському цеху я не встигав подорожувати. А разом з театром до війни ми об’їздили всю Україну. Були і в Києві, і в Одесі, і в Харкові, за нашу область взагалі мовчу, – розповів чоловік. Повномасштабне вторгнення змінило життя Юрія, як і всіх українців. Владнавши справи, 30 березня 2022 року він прийшов до військкомату, отримав повістку і став на захист країни. – Воював в піхотному підрозділі в 93-й механізованій бригаді «Холодний Яр». Ізюм, Краматорськ, Слов’янськ, Дружковка, Бахмут. Ну і закінчив я на Куп’янському напрямку. Від піхоти багато що залежить. Ми арту захищали, котра була за нами. А коли наші побратими-штурмовики відвойовували якийсь клапоть землі, після них завжди йшли ми – піхота. І потім вже все тримається на наших плечах, – вважає Юрій. На думку ветерана, війна – це велика трагедія. Болючі спогади він відклав на денце своєї душі. Проте війна навчила його цінувати прості речі – життя та дружбу. Звільнившись зі служби за станом здоров’я, чоловік повернувся до роботи в театрі і продовжує підтримувати зв’язки зі своїми побратимами. – Найбільша нагорода для мене – це життя. Я це маю, і я вдячний побратимам і Богу. А мрія у мене така, як і у всіх українців, – якнайшвидша перемога, мир і щоб всі наші люди повернулися до своїх осель та своїх повсякденних мирних занять і роботи, – підсумував Юрій Шалдунов.