У Запоріжжі відкрили меморіальну дошку на честь Мирослава Афоніна, який служив у 505-му окремому батальйоні морської піхоти. Захисник загинув, визволяючи селище Урожайне на Донеччині. За два дні до трагедії мати полеглого воїна чула по телемарафону новину про визволення Урожайного. Вона не знала, що саме там її син здійснить свій останній героїчний вчинок. Прикладом для нього був вітчим Олексій, який теж став на захист України. – На своє останнє завдання він пішов добровольцем. Казав: я не гірший за дядю Льошу – теж піду захищати Батьківщину. Не міг залишитися вдома, коли треба було захищати нашу землю. Він завжди реагував на несправедливість. Не проходив повз, якщо комусь робили боляче, – розповіла мати полеглого Захисника Ліна. За спогадами рідних, Мирослав був добрим, чуйним, справедливим і завжди готовим допомогти. Жив із бабусею, яку дуже любив. Тепер на їхньому будинку – меморіальна дошка на честь полеглого воїна. Вона нагадує – Мирославу навіки 34. Засновник громадської організації «РАЗОМ. ЮА» Ігор Ілюшкін наголосив: пам’ять про полеглих має бути живою, а їхні історії – почутими. Саме ця організація стала ініціатором встановлення пам’ятних табличок на будинках Захисників та Захисниць, які віддали свої життя за Україну. – Мирослав зробив свій останній вчинок свідомо, по-чоловічому. Він був одним із тих, хто не чекав наказу, а пішов, бо розумів: Україну треба боронити тут і зараз. Його подвиг – не лише про війну, а про гідність, честь і любов до Батьківщини, – зазначив Ігор Ілюшкін. Радник голови Запорізької ОДА з питань ветеранської політики Микола Хорішко зазначив, що історії таких воїнів, як Мирослав, – це основа національної пам’яті, яку мають знати й берегти всі свідомі українці. – Він не шукав виправдань, він просто встав і пішов захищати. Саме завдяки таким людям ми стоїмо й продовжуємо боротися. Пам’ять про нього – це наш моральний обов’язок, – підсумував Микола Хорішко.