Запоріжжя схилило голови перед загиблим Героєм. Сотні містян вийшли на вулиці, щоб провести в останню путь Захисника Павла Бєліча – Захисника, який загинув у бою на Донеччині. Через усе місто – від Січової церкви на Хортиці до рідного дому – тягнулася мовчазна колона. Під залпи почесної варти близькі та рідні попрощалися з Героєм. Павло Бєліч загинув, боронячи Україну в боях під Очеретиним на Донеччині. Йому був лише 31 рік. Труну, накриту прапором, пронесли крізь мовчазне Запоріжжя. Люди зупинялися на тротуарах, схиляли голови, ставали на коліна – віддаючи останню шану загиблому воїну. Павло народився 9 листопада 1992 року. Навчався у Запоріжжі, здобув професію електромонтера, працював у КП «Водоканал». Після початку повномасштабного вторгнення хотів піти добровольцем, але потрапив на службу лише восени 2023-го. Пройшов підготовку поблизу Дніпра, навчався в Англії – і з відзнакою повернувся додому. Воював у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Загинув 29 грудня, виконуючи бойове завдання. – Я його пам'ятаю ще з дитинства. Ми жили в одному будинку. На нашому підприємстві він був одним з найкращих електромонтерів. Для всіх нас він був доброю, світлою, гарною людиною, яка ніколи не боялася труднощів, будь-коли приходив на виручку товаришам, – згадує Володимир Володимирович, керівник Павла по роботі. Павло любив шахи, футбол, а ще – писав вірші та малював. Він жив чесно, просто, з любов’ю до рідних. Він мріяв про вільну Україну – і віддав за неї своє життя. Прощання із загиблим Героєм відбулося в Січовій церкві Покрови Пресвятої Богородиці на Хортиці – в символічному для козацького краю місці. Саме тут батькові воїна вручили посмертну відзнаку – медаль «Честь та Слава». – Маємо прямий обов’язок шанувати, пам’ятати наших загиблих. Звичаєвим правом передбачений цей елемент культури поховання: ставати на коліна, щоб вшанувати воїнів, показувати свою любов до тих Захисників та Захисниць, що поклали життя, які дають нам можливість жити. Тому шануємо їх, пам’ятаємо, проявляємо свою любов, – наголосив отець Степан, капелан 8-го прикордонного загону. Після церемонії тіло Павла Бєліча перевезли до його будинку, а далі – на цвинтар у селі Володимирівське. Тут, під залпи почесної варти, труну опустили в землю, а батьку передали Державний Прапор України. Вічна памʼять Герою.
