Президент України Володимир Зеленський підписав закон про визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки. Це важливий крок до відновлення історичної справедливості щодо сотень тисяч українців, яких примусово виселяли з їхніх етнічних земель. Серед регіонів, що прийняли найбільше депортованих, була і Запорізька область. З 1944 по 1946 рік з Польщі до України «евакуювали» майже пів мільйона людей. Запорізька область мала прийняти найбільше – 11 367 сімей. Це 20% від загальної кількості депортованих і майже на 2000 сімей більше, ніж у шести західних областях разом узятих. Це було пов’язано з великою кількістю вільних будинків на місці колишніх німецьких колоній. Уже 19 жовтня 1944 року до Гуляйпільського району прибув перший ешелон з українськими родинами. Переселенців розміщували й у Куйбишевському, Чернігівському, Мелітопольському та інших районах. Часто – в будинках без даху, вікон, дверей та печей, які були мало придатними для життя. За браком житла переселенців поселяли на квартири місцевих колгоспників на невизначений час. Попри все, частина з тих, хто пройшов через важкі випробування, залишилися в Запорізькій області. За даними обласного архіву, в жовтні 1946 року в Запорізькій області проживало 2 863 депортовані сім’ї. Підписаний Президентом закон – це не лише визнання минулого, а й нагадування про ціну несвободи та важливість збереження національної пам’яті. Запорізька область, яка стала новим домом для тисяч депортованих українців, завжди пам’ятатиме про цю сторінку історії та трагічні долі тих, хто пройшов через ці випробування.
